Становлення виборчого законодавства Української Народної Республіки (1917–1920)
Анотація
Розкрито основні засади й особливості формування вищих представницьких органів у період відновлення української державності (1917–1920). Методологія дослідження спиралася на принципи історизму, системності, науковості, авторської об’єктивності, а також загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення) і спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методи. Досліджено спроби утворення вищих представницьких органів відповідно до демократичних засад і на підставі вільного, таємного голосування громадян, що мало закласти фундамент виборчого права в Україні в період відновлення незалежної держави (1917–1920). Найвагомішим з огляду на стратегічні завдання Центральної Ради у сфері державного будівництва став прийнятий нею закон "Про вибори до Установчих зборів Української Народної Республіки". Це був найбільший за обсягом закон, ухвалений Центральною Радою, 183 статті якого детально регламентували порядок організації і проведення виборів. Після оголошення П. Скоропадським себе Гетьманом всієї України було обіцяно найближчим часом видання закону, що мав установити новий порядок виборів до українського парламенту. Однак за весь час правління П. Скоропадського такий закон не було прийнято. Законом "Про Державну народну раду Української Народної Республіки", який прийнято вже за часів Директорії, закріплювалося, що члени Державної народної ради є представниками громадян Української Держави і термін їхніх повноважень триває до сформування парламенту України, однак не більше року. Згідно з ним парламент Української Народної Республіки – Державна Рада – мав бути однопалатним органом, що обирався б на основі загального, як для чоловіків, так і жінок, рівного, безпосереднього, таємного голосування на засадах пропорційності. До скликання парламенту законодавча влада мала належати Державному Сойму (передпарламенту), склад і спосіб формування якого мав визначатися окремим законом. Однак через захоплення України більшовиками втілити такі документи в життя не вдалося. Проте фундаментальне значення цих документів щодо формування засад українського виборчого законодавства не втрачає актуальності.
Ключові слова: Центральна Рада, УНР, парламент УНР, виборче законодавство, Конституція УНР.
